Днями міністр оборони України Михайло Єжель серед завдань зазначив, що «ми вступили в рік стабілізації в Збройних силах України». Глава військового відомства наказав «зробити все можливе для того, щоб технічна готовність Повітряних сил ЗСУ була піднята на зовсім інший рівень». Додавши, що технічна готовність - це питання номер один. «І 2011 рік - це рік технічної готовності», - підкреслив він. При цьому саме Міністерство оборони України вперше в історії незалежної України самостійно відмовився від бюджетного запиту на 2011 рік відразу по всіх трьох так званих «збройовим статтями». «Якщо це техніка, яка експлуатується з реального, фактичному стану, вона повинна бути зосереджена на окремому майданчику. І як мінімум раз на місяць або раз на два місяці там повинні бути відповідні регламентні роботи, щоб ми сказали, що ця техніка може експлуатуватися в особливий період. Ми зобов'язані зробити все для того, щоб відновити техніку. Коли ми будемо мати техніку, будуть літати льотчики, буде зростати їх майстерність, і вони будуть пишатися своїми Повітряними силами ». Це знову слова військового міністра Єжеля, вимовлені ним у Вінниці при новому командуючому Повітряних сил ЗСУ Сергію Оніщенку. Наміри керівника військового відомства справді могли б надихнути, якби не деякі «але» ...

У нинішньому році Міністерство оборони країни отримає на закупівлю і модернізацію озброєнь і військової техніки для ЗСУ порядку 7,1 млн грн за загальним фондом. Віртуальні 658 млн грн, записані за спеціальним фондом, згадувати не варто - за всі роки незалежності асигнування по цій графі не перевищувало 10 млн грн. Люди, обізнані в цьому питанні, стверджують: 7,1 млн грн - це для розрахунку за борги 2009 року. Нагадаємо, системи ППО С-300 і ЗРК «Бук» до цих пір ремонтувалися в борг «Укроборонсервіс», за всі роки незалежності лише кілька одиниць літаків (МіГ-29, Су-27, Су-25 та Л-39) було модернізовано ( втім, слово «модернізація» тут вживається з дуже великою натяжкою). Що стосується закупівель, то в «кращі роки» у війська потрапив тільки новий трьохкоординатний радар «Пелікан». Раніше передбачалося, що 2010 рік стане роком підписання контрактів з рядом компаній і підприємств на будівництво корвета, а 2011 рік буде проривним у створенні багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан», модернізації парку бойової авіації (і в тому числі, бойового вертольота Мі-24, робота за яким ведеться з французькою компанією SAGEM). Були надії на завершення роботи з підготовки до серійного виробництва Ан-70. Нинішня позиція військового відомства із запитом на 2011 рік 0 грн за такими статтями як «Закупівлі та модернізація ОВТ для ЗСУ», «Прикладні дослідження у сфері військової оборони держави», «Відновлення боєздатності, утримання, експлуатація, ремонт ОВТ» при потребі відповідно 6, 2 і 1 млрд грн свідчить тільки про одне: ніякі пріоритети в секторі переозброєння ЗСУ реалізовані не будуть.

Більш того, сам факт виставлення нулів Міністерством оборони країни те саме що самоцензура - «помремо тихо, нікого не турбуючи». До речі, на тлі, коли головний закупник оборонної продукції оголосив про те, що не потребує держоборонзамовлення (або, щонайменше, відмовляється від боротьби за держоборонзамовлення), говорити про задиркуваті плани реформувати ОПК країни (до чого йде жвава підготовка) якось навіть непристойно. Або просто безглуздо. Голова Асоціації «Українські оборонні технології» Володимир Грек так прокоментував ситуацію: «На жаль, Міністерство оборони України самостійно відмовляється від виконання затверджених програм розвитку Збройних сил України і озброєнь і військової техніки до 2015 року, які, до речі, затверджені Президентом України. Це не може не викликати подиву. Не припускаючи витрат на закупівлі і модернізацію озброєнь і військової техніки, військове відомство ставить крапку не тільки на вирішенні поточних завдань переозброєння, а й на майбутніх перспективах, на розвитку оборонної науки. Крім того, є ще й домовленості з підприємствами ОПК за поточними контрактами (в даний час військовим відомством укладено і виконується близько 60 контрактів. - Авт.), А це означає, що вони виявляться замороженими.

Приміром, на ДП «Завод ім.Малишева» в даний час знаходиться близько 30 танків з бойового складу ЗСУ, щодо яких виконано частину робіт з модернізації. І скільки вони будуть знаходитися на підприємстві, не ясно. А схожа ситуація вже мала місце в кінці 90-х років - тоді судами з Міністерства оборони України було стягнуто 80 млн грн ». Амбіції військових менеджерів тануть буквально на очах - реально Міноборони не планує зупинити деградацію армії. Адже ще в  щорічному виданні «Біла книга. Збройні Сили України» 2010 рік був оголошений військовим відомством Роком розвитку системи управління і відновлення процесу нарощування боєздатності Збройних сил України. На ділі ж процес руйнування Збройних сил України закріпився на такій грунтовній глибині, що можна подумати, чи потрібен державі такий інститут взагалі. Так як в нинішньому вигляді він навряд чи здатен діяти в рамках позначених функцій. Не кажучи вже про те, що погано підготовлений військовий з умовно справною зброєю перетворюється на певне джерело небезпеки для самого суспільства.

Валентин Бадрак, Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння

Defense Express