 Бойові плавці. Морський спецназ. Підводні диверсанти. Інформації про них обмаль. Найчастіше це перекази різних легенд та чуток. Найнеправдоподібніша з них звучить так - "Такого підрозділу в Україні взагалі нема". Міністерство оборони вкрай рідко згадує про них у своїх повідомленнях. А самі ж "бопли" зайвої популярності теж не прагнуть (тим паче за витоком інформації пильно стежить СБУ). Тож просто щодня роблять свою роботу, підтримуючи підрозділ у боєздатному стані. Попри все.
73 Морський центр спеціальних операцій базується на Миколаївщині на березі Дніпровського лиману у місті Очаків. До Центру приписано декілька кораблів, що стоять в Очаківському військовому порту. Окрім виконання специфічних задач, кораблі слугують ще й полігоном для тренувань бійців. Наприклад для відпрацювання звільнення судна від терористів. Історія ж Центру починалася півстоліття тому, ще за радянських часів. Бійці тодішньої 17 бригади спеціального призначення ЧФ першими здійснили стрибки на воду з парашутом у водолазному спорядженні, а також без парашута з надмалих висот. Першими десантувалися з торпедного відсіку підводного човна. А після розвалу СРСР бригада одною з перших присягнула на вірність Україні 10 квітня 1992 року, ще до офіційного розподілу флоту між Україною та Росією. Ключова роль у цій події належала тодішньому командиру бригади Анатолію Карпенку.  До самого міста Очакова бригаду перевели у 2004 році. До того вона базувалася навпроти міста на штучному острові Первомайський. За радянських часів там було створено ідеальні умови для підготовки морських диверсантів. Втім, нині унікальний комплекс виставлено на продаж. На щастя, за 5 років його поки що ніхто не наважився придбати. За словами офіцерів, інфраструктура острова в цілому збережена. На Первомайському постійно чергують військовослужбовці, які бережуть колишню базу від розграбування.  Цілком нормальною навчальною вправою в Центрі вважають підводний марш до острова і назад. А це не набагато менше 10 кілометрів. Загалом же їхнє (ще в більшості радянське) спорядження, зокрема дихальні апарати замкнутого циклу, дозволяють бійцеві перебувати під водою до 5 годин. Середня швидкість бопла під водою - 0,7 милі на годину. За допомогою спеціальних буксирів під водою можна рухатися вдвічі швидше. Щоправда у зимовій воді, температура якої +6 за Цельсієм бути більше 45 хвилин не бажано, кажуть військові.
На озброєнні центру перевірені часом АПС та СПП, пістолет Стечкіна та АК-серія. Роль снайперської гвинтівки виконує СВД. Проте незабаром має надійти справді снайперска зброя швейцарського виробництва. За часів Незалежності у бійців, щоправда, з'явилися нові гідрокостюми мокрого та сухого типів. А також водні транспортні засоби - швидкісні човни. Бойову підготовку в Центрі ведуть лише серед контрактників та офіцерів. Адже нема сенсу вчити премудростям такої складної роботи строковиків, які служать лише 9-12 місяців. Ази підводно-диверсійної техніки вони (строковики) проходять теоретично. І в цілому залучаються лише до робіт по забезпеченню діяльності бойових підрозділів, які складають третину від чисельності центру. На підготовку фахівця морського спецназу потрібно три роки. Бійці центру - справжні фанати і патріоти. Інакше складно було б зрозуміти, чому контрактники, які отримують зарплату на рівні 1200 гривень (!) скидуються на купівлю додаткового спорядження, а також на оренду літака, з якого виконують парашутні стрибки, та паливо для нього. Прикметно, що бійці не люблять скаржитися на умови служби і брак фінансування. Мовляв, "це тимчасові труднощі, переживем". Бійці центру щороку мають нагоду порівняти свій рівень підготовки з іноземними колегами на міжнародних навчаннях ( цього року,наприклад, у Хорватії). Запевняють, що можуть виконувати всі задачі на рівних з американцями, італійцяими (які стабільно є законодавцями моди у царині морського спецназу). При тому уточнюють, що іноземці мають на порядок краще спорядження. "Якби у нас таке було, ми б виконували задачі ліпше їх", резюмує один з офіцерів. "Але не все вирішує техніка". Морський спецназ іноді називають "зброєю бідних". Хоч і коштує він не дешево, проте набагато менше ніж утримання потужного флоту. Натомість ефект від дій боплів може бути набагато страшнішим. Офіцери запевняють, що лише одна група Центру здатна за один раз вивести з ладу основне ядро флоту теоретичного противника у його базі (10-12 кораблів). Зараз в 73 МЦСО йде підготовка до боротьби із зовсім не "теоретичним" противником. Від командування ВМСУ частина отримала наказ підготувати групу для участі в міжнародній антипіратській операції у водах Сомалі. Підготовку буде закінчено до квітня. У Центрі кожен третій володіє англійською, або французькою мовою, багато хто має досвід співпраці зі спецназом країн НАТО. "Інші країни, наприклад французи, дали відпор піратам і показали, що не збираються з ними вести перемовини. Тому тепер ніхто не чіпає французькі судна. А ми чомусь вирішили, що ліпше платити їм гроші" - обуруються в Центрі. Коли пірати захопили Фаіну вони надсилали свої пропозиції, але українських моряків вдалося повернути додому в інший спосіб. Для участі ж у майбутній операції бійці мають потребу у оновленні їхнього спорядження. Зокрема необхідні нові прилади нічного бачення та надійні засоби зв'язку. Актуальною є потреба в ефективному пістолеті-кулеметі.
Втім запевняють - якщо таки доберуться до піратів, то " з задачою справляться" і з наявним арсеналом. (фото автора)
|
