Бойова́ маши́на деса́нту БМД-1 — основна бойова машина повітряно-десантних та аеромобільних військ.

Гусенична, броньована, плаваюча, аеротранспортабельна, десантується парашутним, парашутно-реактивним та посадочним способами з літаків військово-транспортної авіації.
Призначена: для транспортування особового складу повітряно-десантних та аеромобільних військ, підвищення його мобільності, озброєності та захищеності на полі бою. БМД-1 може десантуватися з літаків ВТА (військово-транспортної авіації) типу Ан-12, Ан-22, Ан-70, Ан-124, Іл-76.

Історія створення та розвитку

Наприкінці 60-х років XX сторіччя бойова техніка, яка була у повітряно-десантних дивізіях на озброєнні, морально та фізично застаріла й вже не відповідала вимогам сучасного бою того періоду. Досвід Другої світової війни показав, що «крилата піхота» по своїй захищеності, вогневій могутності та маневреності не повинна поступатися піхоті наземній. Однак, в основному особовий склад повітряно-десантних військ був озброєний лише легкою стрілецькою зброєю та гранатометами. Щоб надати десантним військам більшу вогневу могутність, маневреність та ударну силу під час дій в тилу противника, для парашутно-десантного відділення була потрібна абсолютно нова бойова машина, яка була б здатна десантуватися не тільки посадочним, а й парашутним способами.

У 1965 році в КБ Волгоградського тракторного заводу (ВгТЗ) почалася розробка такої машини, яка отримала заводський індекс – «об'єкт 915» на стадії випробувально-конструкторської роботи (ВКР), а після прийняття на озброєння – бойова машина десанту БМД-1. Роботу починав головний конструктор КБ ВгТЗ Гавалов І.В., а продовжив Шабалин А.В. В результаті успішно проведеної роботи 14 квітня 1969 року вийшла постанова Ради Міністрів СРСР про прийняття на озброєння Радянської Армії гусеничної бойової машини повітряно-десантних військ.

До 1978 року переозброєння всіх військ на бойові машини десанту в основному було завершено. Кожна радянська повітряно-десантна дивізія мала майже 330 бойових машин на базі БМД-1 в різних конфігураціях.

Конструкція

Загальна компоновка

Бойова машина десанту БМД-1 за задумом конструкторів була збудована по класичній для танків, але ж незвичайній для бойових машин піхоти конструктивної схеми: бойове відділення знаходиться у середній частини корпусу, а моторно-трансмісійне — в кормовій. Корпус зварений з відносно тонких броньових плит — вперше в практиці радянського машинобудування була застосована комплексна алюмінієва броня.

Башта, яка повністю перейнята з БМП-1, виготовлялася комбінованим способом: основна її частина зроблена методом лиття, після чого до неї приварювали решту фрагментів. Це дозволило значно полегшити машину, щоправда за рахунок захищеності заброньового простору. Весь особовий склад парашутно-десантного відділення у кількості 7 чоловік розташовується всередині бойової машини.

Всередині башти розміщується сидіння навідника-оператора.

Зліва від гармати розташоване місце навідника-оператора. У передній частини корпусу, по осі бойової машини, знаходиться механік-водій, зліва від нього командир відділення–командир бойової машини, праворуч – кулеметник. Останні мають автономні кулеметні установки ПКТ. Ще три десантника: (старший стрілець, гранатометник, стрілець-помічник гранатометника) знаходяться позаду башти у моторній перегородці.

Внутрішній простір машини умовно розподілений на три відділення: управління, середнє та моторно-трансмісійне. На машині встановлені радіостанція Р-123 й ТПУ Р-124 на п'ять абонентів. Також на БМД встановлений радіомаяк, сигнали якого вказують членам екіпажу місцезнаходження машини, яка десантується на парашутній системі з літака. Всі десантники-члени екіпажу, які приземляються окремо на своїх парашутах, мають радіопередавачі, що приймають сигнали маяка та полегшують пошук БМД-1.

Озброєння

Основне озброєння, ідентичне озброєнню БМП-1, встановлено в одномісній конічній зварній башті яка обертається. Основним озброєнням бойової машини десанту БМД-1 є 73-мм напівавтоматична гладкоствольна гармата 2А28 «Грім», з якою спарений 7,62-мм кулемет ПКТ. Заряджання гармати напівавтоматичне.

Всього в машині розміщено 3 протитанкові керовані ракети (дві в укладці  башти й одна в десантному відділенні), 4000 набоїв до кулеметів ПКТ (2000 набоїв до спареного кулемета та по 1000 набоїв до кожного курсового кулемета), 20 гранат Ф-1 та 20 сигнальних ракет.

Вогонь з гармати, спареного кулемета та з пускової установки ПТКР веде навідник-оператор. Стрільба з гармати ведеться кумулятивними (прицільна дальність до 1300 м) та осколково-фугасними (прицільна дальність до 1600 м) пострілами зі швидкістю 6-7 пострілів на хвилину. Для прицілювання навідник-оператор використовує комбінований (денний та нічний, без підсвічування) монокулярний перископічний приціл 1ПН22М1. У нічних умовах командир бойової машини використовує перископічний бінокулярний без підсвічування прилад ТВНЕ-4. Озброєння башти, як й на бойовій машині піхоти БМП-1, не стабілізовано. Наведення в горизонтальний та вертикальний площинах виконується за допомогою електричних або ручних приводів.

Захищеність

Зварний корпус (з алюмінієвого сплаву товщиною 15-23 мм) та башта (зі сталевої броні) забезпечує захист екіпажу попереду від 12,7-мм бронебійних й кругову від 7,62-мм куль. Корпус в носовий частини звужується, його поперечне січення має Т-образну форму. З метою маскування, крім захисного фарбування, використовується термоконденсаційна система димопуску.

Система колективного захисту від зброї масового ураження включає міцну, жорстку та герметичну броньову конструкцію корпусу й башти, а також прилад радіаційної та хімічної розвідки ГО-27. Протипожежне обладнання складається з автоматичної установки ППО з системою термодатчиків, які розташовані в моторно-трансмісійному відділенні та ручного вогнегасника ОУ-2.

До складу додаткового обладнання, яким оснащена БМД-1, входить також фільтровентиляційна установка (ФВУ).

Наприкінці 1970-х років базова машина БМД-1 почала зазнавати певних змін під час проведення капітального ремонту. На деяких машинах в кормової частини башти встановлювали блок димових гранатометів системи 902В «Туча» («Хмара»).

Силова установка, трансмісія та ходова частина

У кормовій частині корпусу машини розміщується моторно-трансмісійне відділення в якому встановлений V-образний 6-циліндровий чотиритактний дизель 5Д-20-240 рідинного охолодження, аналогічний за конструкцією двигуну УТД-20 на БМП-1, але менший потужності (240 к.с. (176 кВт) при обертах 2400об/хв., замість 300 к.с.).

Загальна місткість паливних баків — 280 л. Система охолодження ежекційна забезпечує також відсмоктування пилу з повітроочисника та вентиляцію МТВ. В нею включений опалювач калориферного типу для обігріву бойового відділення.

Трансмісія механічна, складається із однодискового фрикціону сухого тертя, простої ступінчастий коробки передач (4 передачі переднього и 1 заднього ходу).

Ходова частина містить по 5 опорних та 4 підтримуючих котка п.о кожному борту, сталеві дрібноланкові гусениці з відкритими металевими шарнірами (кожна – по 87 траків), індивідуальну гідропневматичну підвіска, яка містить 10 пневматичних ресор. Повідні колеса позаду, напрямні колеса попереду. Гідропневматична підвіска забезпечує роботу системи зміни кліренсу, яка в основному, використовується при підготовці БМД-1 до десантування. Керування гідросистемою здійснюється з місця механіка-водія.

БМД здатна вплав долати водні перешкоди. Рух на воді здійснюється за рахунок водометних рушіїв, які розташовані в моторно-трансмісійному відділенні. БМД відмінно тримається на воді, маючи при цьому швидкість — до 10 км/год — и достатню маневреність.

Тактико-технічні характеристики

екіпаж 3 чол.
десант 4 чол.
довжина, мм 5400
ширина, мм 2630
висота, мм 1620-1970
кліренс, мм 450-100
вага, т 7,6 ±2,5%
швидкість, км/год 61
швидкість на плаву, км/год 9-10 - вперед, до 1,5 - назад
питома потужність 31 к.с./т
запас ходу 500 км

Знаходиться на озброєнні аеромобільних та повітряно-десантних військ України.